З прийдешнім тих, "ХТО СЕРЦЕ ВІДДАЄ ДІТЯМ"!

У переддень нашого професійного свята відбулася нарада директорів Корецької громади, попри офіційність заходу це була розмова не лише про освітні процеси, управлінські завдання, а й про сенси педагогічної праці, оскільки учитель сьогодні - значно більше, ніж професія; це виклик, покликання і служіння. У час війни він стає хранителем культури, носієм пам’яті, будівничим майбутнього; тим, хто вчить не лише формули й правила, а й мужність, гідність, стійкість. І кожен із нас добре знає: там, де є сильний учитель, буде сильна нація.
А директор має часом непідсильну ношу: безліч завдань на ВЧОРА та постійну ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Це архітектор і сторож. І якраз його сила не в наказах, а в умінні тримати рівновагу: між свободою та дисципліною, між ідеалізмом і бюрократією, між людяністю та правилами. А ще керманич освітньоно закладу - це дзеркало. У ньому відбивається не стільки він сам, скільки уся педагогічна спільнота. Бути директором - це не про керувати школою (хоча це ніби і основне!); це про вчитися бути «між» і при цьому не втратити себе.
З прийдешнім тих, "ХТО СЕРЦЕ ВІДДАЄ ДІТЯМ"